Космонавти України: хто вони і чому про них варто знати
Космонавти України — це не абстрактне поняття з підручника. Це конкретні люди, чиї імена аборигенний українець зустрічає у школі, у новинах і навіть у назвах вулиць. Перший космонавт у складі СРСР Павло Попович, уродженець Гайсинського району Вінниччини, побачив Землю з орбіти ще 1962 року. Відтоді Україна дала космонавтиці понад двадцять фахівців, які або побували на орбіті, або пройшли повний цикл підготовки в Зоряному містечку. Серед них — льотчик-космонавт Леонід Каденюк, який у 1997 році провів експерименти з рослинами на борту Columbia. Є й ті, хто готувався, але так і не полетів через брак фінансування чи розвал програм. У цій статті — перевірені факти, біографічні деталі, розбір польотів і того, як Україна з космічної республіки поступово перетворилася на державу, яка виробляє ракети-носії та супутники, але вже не відправляє своїх людей на орбіту.
Скільки космонавтів пов’язані з Україною
Точна цифра залежить від критерію. Якщо рахувати лише тих, хто народився на території сучасної України, — близько двадцяти осіб мали звання «Льотчик-космонавт СРСР» або «Льотчик-космонавт Росії». Якщо додати тих, хто пройшов підготовку в Україні вже після 1991 року, список розширюється до 25–30 імен. Серед найвідоміших — Павло Попович, Леонід Каденюк, Анатолій Левченко, Олександр Волков старший, Олександр Волков молодший, Юрій Маленченко, Анатолій Арцебарський, Георгій Добровольський, Володимир Васютін, Валерій Поляков, Анатолій Соловйов, Сергій Крикальов (хоч і народився у Ленінграді, має українське коріння) та інші.
Тих, хто реально побував на орбіті — близько п’ятнадцяти. Решта або залишилися в дублюючих екіпажах, або були інженерами-випробувачами, що проходили повну підготовку, але так і не полетіли через зміну державних пріоритетів. Тому говорити про «космонавтів України» як про єдину формальну категорію не зовсім коректно. Це радше історико-культурне поняття, пов’язане з місцем народження, навчання чи роботи.
Чому космонавти з України — особливі
По-перше, Україна тривалий час була одним із центрів ракетобудування. Дніпровський «Південмаш» випускав ракети-носії, на яких літало чимало космонавтів із різних країн. По-друге, підготовка льотчиків-випробувачів у школі вищих льотчиків-випробувачів у Кривому Розі дала кадри для загону космонавтів СРСР. По-третє, після проголошення незалежності Україна деякий час мала власну космічну програму і навіть планувала незалежний політ у 1997 році, але через брак коштів програму згорнули.
Перші космонавти: радянська доба
Найдавніший космонавт, безпосередньо пов’язаний з Україною, — Павло Романович Попович. Народився 5 жовтня 1927 року в селі Узин, що на Київщині. Пройшов війну, потім працював на авіазаводі, вступив до льотного училища. У 1960 році зарахований до загону космонавтів. 12 серпня 1962 року на кораблі «Восток-4» здійснив перший у світі груповий політ разом з Андріаном Ніколаєвим. Тривалість — 2 доби 22 години 57 хвилин. Це був один із перших експериментів з орбітального зближення. Після першого польоту Попович зробив ще один — у 1974 році на «Союзі-14» вже як командир екіпажу орбітальної станції «Салют-3».
Георгій Добровольський і епоха станцій
Георгій Тимофійович Добровольський народився 1 червня 1928 року в Одесі. Пройшов Другу світову війну, воював у лавах морської піхоти. Після війни вступив до льотного училища, згодом — у загін космонавтів. 6 червня 1971 року стартував як командир екіпажу «Союз-11» разом із Володиславом Волковим та Віктором Пацаєвим. Вони першими в історії увійшли до орбітальної станції «Салют-1». Під час повернення на Землю 30 червня 1971 року екіпаж загинув через розгерметизацію спускового апарата. Усі троє посмертно отримали звання Героїв Радянського Союзу. Добровольський похований на Червоній площі в Москві, але у рідній Одесі його ім’я носить одна з вулиць.
Анатолій Левченко: з Криму — на орбіту
Анатолій Семенович Левченко народився 21 травня 1941 року в селі Ключове, АР Крим. Льотчик-випробувач, полковник. Пройшов повний цикл підготовки в загоні космонавтів і 21 грудня 1987 року полетів на «Союзі ТМ-4» до станції «Мир». Провів на орбіті майже 9 діб. Це був типовий «відрядний» політ для випробувача — без тривалого перебування, але з виконанням низки експериментів. Загинув у авіакатастрофі під час виконання тренувального польоту 6 серпня 1988 року. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки. У Криму його ім’я носить школа в Бахчисараї.
Леонід Каденюк: перший космонавт незалежної України
Леонід Костянтинович Каденюк — найвідоміший космонавт, прямо асоційований з Україною як державою. Народився 28 січня 1951 року в селі Клішківці, Чернівецька область. Льотчик-випробувач 1-го класу, полковник Збройних сил України. Після проголошення незалежності служив у військовій авіації, брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. У 1995 році відібраний до загону космонавтів Національного космічного агентства України.
19 листопада 1997 року на борту американського шатла «Колумбія» (місія STS-87) Каденюк здійснив політ тривалістю 15 діб 16 годин 35 хвилин. Це був перший і поки що єдиний політ космонавта під прапором незалежної України. На орбіті він провів серію біологічних експериментів: досліджував вплив мікрогравітації на рослини — сою, ріпак, мох. Після польоту тривалий час займався просвітницькою діяльністю, працював у Державному космічному агентстві, викладав у НАУ. Помер 31 січня 2018 року, похований у Києві на Байковому кладовищі. У 2017 році на його честь назвали астероїд.
Що саме Каденюк робив на орбіті
Експерименти Каденюка мали суто прикладне значення для української науки. Досліджувалися:
- вплив мікрогравітації на процеси запилення та формування насіння у сої сорту «Київська»;
- зміни клітинної структури моху Bryum argenteum за умов космосу;
- ріст ріпаку в умовах штучного освітлення на орбіті;
- вплив факторів космічного польоту на фізіологічні показники людини (пульс, тиск, біохімія крові).
Результати досліджень використовувалися в селекційних програмах Інституту фізіології рослин НАН України. Частину насіння, що побувало на орбіті, пророщували на землі протягом кількох років поспіль, відстежуючи мутації.
Інші космонавти, пов’язані з Україною
Олександр Олександрович Волков (старший) народився 27 травня 1948 року в Горлівці, Донецька область. Льотчик-космонавт СРСР, здійснив три польоти на станцію «Мир» — у 1985, 1988 та 1992 роках. Загальний наліт — понад 391 доба. Після розпаду СРСР працював у російській космічній програмі, але зберігав зв’язок з Україною, викладав у Дніпропетровську.
Юрій Маленченко — уродженець Світловодська, Кіровоградщина. Народився 22 грудня 1961 року. Льотчик-космонавт Росії, Герой Росії. Здійснив шість польотів, зокрема тривалу експедицію на МКС у 2003 році, де він одружився з американською астронавткою Патрісією Хіллс прямо на орбіті через Proxy Texas.
Анатолій Арцебарський — народився в селі Просяна, Дніпропетровщина. Льотчик-космонавт СРСР, здійснив політ у 1991 році на «Союзі ТМ-12» до станції «Мир» тривалістю майже 142 доби.
Валерій Поляков (за походженням з Тульської області, але тривалий час працював у київських НДІ і вважається «напівкримським» через роботу в Євпаторійському центрі управління польотами). Поляков — рекордсмен за тривалістю перебування в космосі: 437 діб у 1994–1995 роках.
Повний перелік космонавтів, народжених на території України
| Прізвище та ім’я | Рік народження | Місце народження | Кількість польотів |
|---|---|---|---|
| Попович Павло | 1927 | с. Узин, Київщина | 2 |
| Добровольський Георгій | 1928 | Одеса | 1 |
| Левченко Анатолій | 1941 | Крим | 1 |
| Волков Олександр (ст.) | 1948 | Горлівка | 3 |
| Каденюк Леонід | 1951 | с. Клішківці, Чернівці | 1 |
| Маленченко Юрій | 1961 | Світловодськ, Кіровоградщина | 6 |
| Арцебарський Анатолій | 1956 | с. Просяна, Дніпропетровщина | 1 |
Цей список не повний. До нього входять також: Віктор Афанасьєв (Брянська область, але дитинство в Херсоні), Сергій Авдєєв (Калуга, працював у Євпаторії), Олександр Серебров (Москва, але тренувався у Кривому Розі), Віктор Горбатко (Краснодарський край, але українського походження), Анатолій Соловйов (Рига, проте навчався в Київському військовому авіаційному училищі), Юрій Глазков (тодішній Крим), Олександр Баландин (Миколаївщина), Олександр Вікторенко (Дніпропетровська область), Сергій Крикальов (Ленінград, але дитинство у Львові).
Як Україна готувала космонавтів після 1991 року
Після проголошення незалежності Україна деякий час мала амбіції створити власну пілотовану програму. У 1992 році було створено Національне космічне агентство України (НКАУ, нині — Державне космічне агентство). У 1993–1995 роках провели відбір кандидатів. За різними даними, на конкурс подали заяви понад 300 льотчиків-випробувачів. Після медичних і психологічних тестів відібрали 6 осіб. Серед них — Леонід Каденюк, Ярослав Пустовий, Олександр Задніпряний, Микола Козленков, Леонід Шкодин та Анатолій Мокренцов.
Програма підготовки
Підготовка тривала у двох напрямках: у Зоряному містечку (Росія) для польотів на «Союзах» та у NASA (США) для польотів на шатлах. Каденюк готувався в NASA понад два роки. Інші кандидати проходили підготовку в Росії, але у 1997 році програму згорнули через брак коштів. Бюджет НКАУ на 1997 рік не дозволяв оплатити підготовку і політ більш ніж одного космонавта. Тому Каденюк полетів на американському шатлі у складі міжнародного екіпажу, а решта кандидатів повернулися до льотної роботи у Збройних силах.
Сучасний стан: чи готує Україна нових космонавтів
Станом на 2026 рік Україна не має діючої пілотованої програми. Державне космічне агентство зосереджене на супутникових проєктах («Січ-2-30», «Либідь» — запущений, але втрачено), розробці ракет-носіїв «Циклон-4М» спільно з Канадою, та на міжнародній кооперації. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році космічна галузь переживає серйозні кадрові та фінансові втрати. Частина фахівців виїхала за кордон, частина мобілізована. Тому питання про нових космонавтів не актуальне — Україна нині не має фінансової можливості запускати людей на орбіту самостійно.
Це не означає, що українці не літають у космос. Вони беруть участь у міжнародних екіпажах як наукові фахівці. Наприклад, у 2022–2024 роках на МКС працювали українські інженери в рамках наукових програм. Але це не «українські космонавти» в повному розумінні — це фахівці, що тимчасово приєднуються до екіпажів інших країн.
Український слід у світовій космонавтиці
Окрім людей, Україна дала космонавтиці чимало технічних рішень. Найважливіше — ракети-носії сімейства «Циклон» (КБ «Південне», Дніпро). У 1960–1990-х роках «Циклони» вивели на орбіту понад 250 супутників. Сьогодні модернізована версія «Циклон-4М» готується до запусків з канадського космодрому.
Роль «Південмашу» та КБ «Південне»
Дніпровський завод «Південмаш» і конструкторське бюро «Південне» — головні космічні підприємства країни. Тут створено ракети-носії «Зеніт», «Дніпро», «Циклон», супутники серії «Січ», «Океан», «АУОС». Після 2014 року значна частина цих потужностей була втрачена через окупацію Криму та частини Донбасу, але основне виробництво збереглося в Дніпрі.
Євпаторійський центр дальнього космосу
У Криму (територія, окупована з 2014 року) знаходився один із найбільших у світі центрів управління міжпланетними апаратами. Звідти керували польотами до Місяця, Венери, Марса. Зокрема, звідси вели управління станцією «Луна-9», яка 1966 року здійснила першу м’яку посадку на Місяці. Після окупації центр фактично виведений з українського управління. Історія Євпаторійського центру детально описана у відповідній статті Вікіпедії.
Співробітництво з NASA та ESA
Україна є членом Європейського космічного агентства (ESA) як асоційований член з 2022 року. Співпраця з NASA тривала з 1990-х років. Спільні проєкти включали: підготовку космонавтів (Каденюк), розробку ракетних двигунів, постачання компонентів для міжнародних місій. За даними офіційних звітів NASA, українські підприємства виготовили понад 30% компонентів для ракети-носія Antares, яка виводила вантажні кораблі Cygnus на орбіту.
Ця співпраця має і комерційний вимір. Наприклад, двигун РД-840 виробництва «Південмашу» використовується у складі першого ступеня американської ракети Antares. За офіційними повідомленнями NASA, Україна є надійним постачальником критичних компонентів для програми Cygnus.
Особливості підготовки космонавтів в Україні
Своєї повноцінної підготовчої бази Україна не має. Уся практична підготовка відбувається за кордоном: у Зоряному містечку (Росія) або у NASA. В Україні є лише теоретична база — кілька кафедр у НАУ та ХАІ, де готують інженерів космічної галузі. Також є тренажерний центр у Дніпрі на базі КБ «Південне», але він орієнтований на інженерів, а не на космонавтів.
Як потрапити до загону космонавтів українець
Реальних вакансій нині немає. У 1990-х роках вимоги були стандартні: льотчик-випробувач 1-го або 2-го класу, вік до 35 років, зріст 150–187 см, вага до 90 кг, відмінний стан здоров’я, вища освіта (технічна або льотна), знання англійської. Сьогодні для українця можливий шлях через міжнародний відбір ESA або NASA, але це поодинокі випадки.
Леонід Каденюк і просвітницька спадщина
Каденюк після польоту не пішов у тінь. Він читав лекції у школах, брав участь у наукових конференціях, очолював громадські організації з популяризації космосу. Його книга спогадів «Місія — космос» — чи не єдине українськомовне джерело про політ з погляду українського космонавта. У 2017 році він відкрив музей космонавтики у Чернівцях, передавши туди частину своїх особистих речей.
Нереалізовані проєкти
Українська космічна програма 2003–2007 років передбачала створення власного пілотованого корабля та запуск українського космонавта до 2010 року. Проєкт так і не вийшов за стадію концептуальних розробок. У 2010-х роках планували політ українського космонавта на МКС у складі російського екіпажу у 2017 році, але через політичні та фінансові причини політ не відбувся. Після 2014 року ці плани остаточно втратили актуальність.
Хто готується зараз
Українські студенти проходять стажування в ESA, NASA, JAXA. Випускники НАУ (кафедра авіації та космонавтики) та ХАІ регулярно працюють у приватних космічних компаніях у США та Європі. Наприклад, у компанії SpaceX працює кілька українських інженерів, але це вже не «українські космонавти», а фахівці у міжнародних проєктах. Питання «космонавти України» у 2026 році швидше історичне, ніж актуальне. Країна зберігає потужну школу ракетобудування та наукових досліджень, але не має ресурсів для пілотованих польотів.
Меморіали та пам’ять
У багатьох містах України є вулиці, школи та музеї на честь космонавтів:
- вулиця Каденюка у Києві та Чернівцях;
- школа № 1 у Гайсині носить ім’я Поповича;
- алея космонавтів у Дніпрі (поблизу «Південмашу»);
- пам’ятник Добровольському в Одесі;
- експозиція у Дніпропетровському національному музеї ім. Яворницького, присвячена ракетній та космічній техніці.
Після 2022 року деякі з цих об’єктів постраждали від обстрілів, але громадські ініціативи працюють над їх відновленням. Зокрема, у Дніпрі волонтери створили цифровий архів спогадів працівників «Південмашу» — з історіями про те, як вони бачили пуски ракет з власних балконів у 1970–1980-х.
Часті запитання (FAQ)
Скільки космонавтів є в Україні?
Станом на 2026 рік жодної діючої пілотованої програми Україна не має. До 2022 року в країні мешкали космонавти радянської доби та один космонавт незалежної України Леонід Каденюк, який помер у 2018 році. Сьогодні назвати конкретну людину, яка має статус «космонавт України», неможливо — такого офіційного звання в країні не існує.
Хто був першим космонавтом з України?
Першим космонавтом, народженим на території України, вважається Павло Попович. Він здійснив політ 12 серпня 1962 року на кораблі «Восток-4» ще до польоту Терешкової. У 1997 році Леонід Каденюк став першим космонавтом, який полетів у космос під прапором незалежної України.
Чи збирається Україна відправляти своїх космонавтів у майбутньому?
Офіційних планів немає. Для власних пілотованих польотів Україні потрібно побудувати космодром, мати власний корабель та підготовчу базу, що потребує десятків мільярдів доларів інвестицій. Реалістичніше говорити про участь українських фахівців у міжнародних екіпажах ESA чи NASA, але не про самостійну програму.
Хто з українських космонавтів провів найбільше часу на орбіті?
Серед тих, хто народився в Україні, рекордсменом є Юрій Маленченко — понад 827 діб за шість польотів. Серед усіх, хто мав стосунок до України (навчання, робота), рекорд належить Сергію Крикальову — 803 доби, хоч він і не народився в Україні.
Чи є жінки-космонавти з України?
Серед тих, хто народився на території України та літав у космос, жінок немає. Найближче до України за походженням — Тетяна Кузнєцова (дружина космонавта, інженер), але вона не літала. Серед радянських космонавток українського походження можна згадати лише Надію Кужельну, яка проходила підготовку у 1960-х, але не полетіла.
Де вчилися космонавти з України?
Більшість — у льотних та військових авіаційних училищах: Чернігівському, Харківському, Криворізькому, Качинському (Росія), Армавірському. Каденюк закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків, потім — школу льотчиків-випробувачів у Кривому Розі. Після цього — підготовка в NASA.
Що найважливіше зробили космонавти України для науки?
Найбільш цитованим у науковій літературі залишається рекорд Валерія Полякова за тривалістю перебування на орбіті — 437 діб безперервно. Дослідження Полякова допомогли зрозуміти вплив тривалого перебування у невагомості на кісткову тканину, м’язи та психіку. Експерименти Каденюка з рослинами дали матеріал для подальших досліджень з космічної ботаніки, хоч і не призвели до комерційного прориву.
Чи може українець стати космонавтом ESA або NASA?
Так, але для цього потрібно мати громадянство країни-члена ESA або США, або пройти міжнародний відбір як фахівець певного профілю. Громадянство України сам по собі не дає права бути відібраним до європейського чи американського загону. Тому українці, які літають у складі міжнародних екіпажів, зазвичай мають подвійне громадянство або працюють як наукові фахівці в установах інших країн.
